Стаття 155. Сімейного Кодексу України: Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків ма­ють ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтере­сам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить мо­ральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьківські права та обов'язки є різновидом сімейних прав та обов'язків. Тому на них поширюються загальні правила здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків, закріплені у статтях 14 і 15 СК (див. коментарі до цих статей). Однак як окрема група батьківські права та обов'язки мають певні особливості. Частина 1 статті, що коментується, встановлює загальні по­ложення, пов'язані зі здійсненням батьківських прав і вико­нанням батьківських обов'язків. Згідно з нею батьки мають по­важати права дитини та її людську гідність. Інакше кажучи, во­ни мають ставитись до дитини як до рівноправного члена суспільства, не порушувати її права та інтереси, що охороняють­ся законом. У ч. 2 коментованої статті зазначено, що здійснення батьків­ських прав не може суперечити інтересам дитини. Аналогічні норми містяться й у міжнародному законодавстві. Під інтере­сом дитини розуміється потреба останньої у створенні умов, не­обхідних для її належного виховання, утримання, підготовки до самостійного життя. Визнання існування інтересів дитини не обов'язково передбачає усвідомлення нею своїх потреб. Це за­лежить від віку дитини. Однак при визначенні поняття "інтерес дитини" не можна не враховувати й суб'єктивного моменту. Йдеться про прихильне ставлення дитини до одного з батьків або інших членів сім'ї.

Треба також зазначити, що поряд з інтересами дитини ма­ють право на захист й інтереси батьків. Вони не можуть ігно­руватися чи беззастережно приноситися в жертву інтересам дітей. Це насамперед негуманно щодо батьків і недоцільно з виховної точки зору, оскільки може справляти негативний вплив на дитину, сприяючи розвитку у неї егоїзму. Тому чин­не законодавство зорієнтоване на знаходження балансу між інтересами дітей та їх батьків. І лише тоді, коли суперечності між ними настільки серйозні, що пошуки компромісу виявля­ються безрезультатними, перевага має віддаватися інтересам дитини.

Частина 3 статті, яка коментується, закріплює положення про те, що відмова батьків від дитини суперечить праву та мо­ральним засадам суспільства. Аналізуючи це положення, можна дійти висновку, що неможливість відмови від батьківських прав пов'язується з двома моментами. По-перше, з тим, що це супе­речить праву (батьки не можуть своєю волею припинити відно­сини біологічного споріднення, що є підставою їх правового зв'язку з дитиною), а по-друге, з тим, що відмова від батьків­ських прав суперечить нормам моралі. Однак на основі аналізу чинного законодавства можна зро­бити висновок, що неможливість відмови від батьківських прав не завжди відповідає інтересам дитини. Як вже зазначалося, батьки не можуть відмовитися від своїх прав, здійснення батьківських прав належним чином є й їх обов'язком, за неви­конання якого до батьків застосовується санкція у вигляді поз­бавлення їх батьківських прав. Отже, замість того, щоб відмо­витись від прав і передати дитину під опікування органів опіки та піклування, недобросовісні батьки для досягнення того ж са­мого правового результату просто мають перестати здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Однак це вкрай негативно позначиться на дітях. Та й сама така правова конструкція уяв­ляється більш ніж сумнівною. Крім того, СК передбачає виняток із загального правила про неможливість відмови від батьківських прав. Так, ч. З ст. 143 встановлює право батьків залишити дитину у пологовому бу­динку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Інакше кажучи, ця стаття закріплює можливість відмови батьків у за­значених випадках від батьківських прав. Батьки також відмов­ляються від батьківських прав при всиновленні дитини іншими особами (ст. 217 СК).

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для позбавлення їх батьківських прав (див. коментар до ст. 164) або для відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав (див. коментар до ст. 170).